א לַמְנַצֵּחַ לידיתון (לִידוּתוּן), מִזְמוֹר לְדָוִד.
ב אָמַרְתִּי-- אֶשְׁמְרָה דְרָכַי, מֵחֲטוֹא בִלְשׁוֹנִי:
אֶשְׁמְרָה לְפִי מַחְסוֹם-- בְּעֹד רָשָׁע לְנֶגְדִּי.
ג נֶאֱלַמְתִּי דוּמִיָּה, הֶחֱשֵׁיתִי מִטּוֹב; וּכְאֵבִי נֶעְכָּר.
ד חַם-לִבִּי, בְּקִרְבִּי--בַּהֲגִיגִי תִבְעַר-אֵשׁ; דִּבַּרְתִּי, בִּלְשׁוֹנִי.
ה הוֹדִיעֵנִי יְהוָה, קִצִּי--וּמִדַּת יָמַי מַה-הִיא; אֵדְעָה, מֶה-חָדֵל אָנִי.
ו הִנֵּה טְפָחוֹת, נָתַתָּה יָמַי-- וְחֶלְדִּי כְאַיִן נֶגְדֶּךָ;
אַךְ כָּל-הֶבֶל כָּל-אָדָם, נִצָּב סֶלָה.
ז אַךְ-בְּצֶלֶם, יִתְהַלֶּךְ-אִישׁ-- אַךְ-הֶבֶל יֶהֱמָיוּן;
יִצְבֹּר, וְלֹא-יֵדַע מִי-אֹסְפָם.
ח וְעַתָּה מַה-קִּוִּיתִי אֲדֹנָי-- תּוֹחַלְתִּי, לְךָ הִיא.
ט מִכָּל-פְּשָׁעַי הַצִּילֵנִי; חֶרְפַּת נָבָל, אַל-תְּשִׂימֵנִי.
י נֶאֱלַמְתִּי, לֹא אֶפְתַּח-פִּי: כִּי אַתָּה עָשִׂיתָ.
יא הָסֵר מֵעָלַי נִגְעֶךָ; מִתִּגְרַת יָדְךָ, אֲנִי כָלִיתִי.
יב בְּתוֹכָחוֹת עַל-עָוֹן, יִסַּרְתָּ אִישׁ-- וַתֶּמֶס כָּעָשׁ חֲמוּדוֹ;
אַךְ הֶבֶל כָּל-אָדָם סֶלָה.
יג שִׁמְעָה תְפִלָּתִי יְהוָה, וְשַׁוְעָתִי הַאֲזִינָה--
אֶל-דִּמְעָתִי, אַל-תֶּחֱרַשׁ:
כִּי גֵר אָנֹכִי עִמָּךְ; תּוֹשָׁב, כְּכָל-אֲבוֹתָי.
יד הָשַׁע מִמֶּנִּי וְאַבְלִיגָה-- בְּטֶרֶם אֵלֵךְ וְאֵינֶנִּי.
Lamnatsêach lidutun mizmor ledavid
Amárti eshmerá derachai mechato vilshoni, eshmera lefi mach’som beod rashá lenegdi
Neelámti dumiiá, hecheshêti mitov, ucheevi necar
Cham libi bekirbi bahaguigui tiv’ar esh, dibarti bilshoni
Hodiêni Adonai kitsi umidat iamai ma hi, edeá me chadel áni
Hine tefachot natáta iamai, vecheldi cheáyin negdêcha, ach col hével col adam nitsav sêla
Ach betsélem yit’halech ish, ach hével iehemaiun, yitsbor velo iedá mi ossefam
Veata ma kiviti Adonai, tochalti lechá hi
Micol peshaai hatsilêni, cherpat naval al tessimêni
Neelámti lo eftach pi, ki ata assita
Hasser mealai nig’êcha, mitigrat iadechá ani chalíti
Betochachot al avon yissárta ish vatémes caash chamudo, ach hével col adam sêla
Shim’á tefilati Adonai, veshav’ati haazína, el dim’ati al techerash, ki guer anochi imach, toshav kechol avotai
Hasha mimeni veavlíga, betérem elech veenêni
Тегілім 39
1 Керівнику, Йедутуну. Давидів.
2 Сказав я: остерігатися буду на шляху своєму, стерегти буду губи свої, приборкуючи (їх) поки нечестивий переді мною.
3 Затерп і занімів я, притих, замовк (навіть) про добро, а біль мій скаламтився.
4 Розпалилося серце моє в мені, в розумі моєму розгорівся вогонь.
5 Заговорив я своїм язиком: Обʼяви мені, Єгово, кінець мій і міру днів моїх - яка вона, (щоб) знати мені, коли перестану жити.
6 Ось, (як) п'яді, Ти мої дні, і життя моє як ніщо перед Тобою; але все марнота, кожна людина, що стоїть (твердо). Села!
7 Але подібно примарі ходить людина, тільки марнота - шум їх; накопичує, а не знає, хто забере це.
8 А нині на що сподіватися мені, Єгова? Надія моя на Тебе!
9 Від усіх провин моїх врятуй мене, на наругу негідникові не видай мене.
10 Затерп і занімів я, не відкриваю рота свого, бо Ти зробив (це).
11 Відверни від мене кару Твою, від удару руки Твоєї пропадаю я.
12 Стражданнями караєш Ти людину за гріх, і примушуєш танути, як (від) молі, тіло його; лише марнота кожна людина! Села!
13 Почуй молитву мою, Єгово, і благання мої почуй, не будь глухим до моїх сліз, бо чужинець я у Тебе, прибулець, як всі прабатьки мої.
14 Відверни від мене (гнів свій), і я підбадьорюся - перш, ніж піду і не стане мене.
