Як часто ми закохуємося але чи вміємо кохати? Ця невеличка стаття допоможе відрізнити захопленість від справжнього кохання. Є дуже цікаве питання яке потрібно задавати собі щоб зрозуміти чи це закохансть чи кохання. Якщо тобі щось потрібно від цієї людини (щоб вона зробила тебе щасливою) то це однозначно закоханість - якщо ж ти хочеш зробити для цієї людини то це кохання. Любов ніколи не бере але завжди віддає. Але закоханість егоїстична, їй ніколи не буває досить... Кохання вміє почекати коли потрібно. Кохання це терпіння, це вміння відсунути свої інтереси вбік і пожертвувати ними у разі необхідності. Але закоханість такого не приймає. Для неї важливо щоб її бажання та інтереси виконувалися. Закоханість може бути у кількох людей одночасно. Але вона як зʼявилася так само і швидко проходить. Вона не йде далі, не дізнається про свого обранця. Не цікавиться його поглядами і його почуттями. Вона думає лише про себе.
Закоханість минає як тільки починаються проблеми, але кохання з подоланням перешкод стає ще сильнішим і розгорається ще більше. Пристрасть? Чи існує пристрасть у стосунках. У закоханості вона на початку дуже сильна а потім поступово охолоджується, люди розчаровуються один в одному пізнають якісь позитивні і негативні риси і ці негативні риси їх відштовхують. Замість того щоб прийняти ці риси вони намагаються змінити свого партнера на свій лад. І звісно виникає спротив і відчуження. Закоханість минає не подолавши бурі і шквали емоцій. Так вони фізично притягуються але психологічні барʼєри заважають їм подолати кризу і люди розлучаються.
Любов же дивиться на все зовсім іншими очима. Вона любить але неегоїстично, вона не чекає щоб щось отримати взамін. Їй просто достатньо дивитися і любити навіть якщо партнер її не любить. Навіть якщо він любить когось іншого. Щастя любові полягає в тому щоб бачити партнера щасливим незалежно від того де він і з ким він. Любов жертвує своїми інтересами заради свого коханого. Вона ніколи не буде відствоювати їх або наполягати на своєму. Вона буде тішитися з того що могла допомогти. Вона не буде змінювати партнера але прийматиме його таким яким він є... розуміючи що він унікальний ніколи його більше такого не буде на цій землі. Що відрізняє любов від закоханості так це те що вона не вміє ревнувати, вона тільки радіє і тішиться тим що є сьогодні... а завтра уже цього може й не бути.
Закоханість ссама по соі близька до ейфорії. Закохані люди думають один про одного від 90% до 100% свого часу. Закоханість не потребує ніяких зусиль - коли ж любов вимагає дуже великих зусиль щоб підтримувати вогонь. Спостереження показують що найбільше пристрасть може тривати до 4 років у когось вона проходить раніше у когось пізніше.... Але проходить. Але якщо закохана пара не навчилася робити один одного щасливим за цей час то вони говорять самі до себе "любов пройшла хоча насправді не було ніякої любові" була лише пристрасть... задовільнивши яку закохані розходяться тому що їх більше нічого не обʼєднує.
Щоб розвинутися любові потрібно знаходити спільні інтереси, цікавитися життям свого партнера і допомагати йому у всьому. Якщо партнер відчує підтримку він відчує і любов. Любов вимагає щоденних зусиль. Для любові потрібен час щоб пізнати один одного і навчитися цінувати ті хороші і пощитивні риси які притаманні партнерові і не звертати уваги на негативні риси. Ми всі маємо певні вади і відхилення. Розуміти іншого це означає відчути те що відчуває він. Пережити той біль який переживає він і поглянути на світ його очима. Це непросто але це є основа справжньої любові. Справжнє кохання росте дуже повільно але має глибокі коріння. Любити означає довіряти. Коли партнер любить він не ревнує, він на 100% впевнений у своєму партнерові.
Закоханість це прекрасний стан який може допомогти кохання розквітнути або якщо навпаки дати пристрасті згаснути. І тільки від кожного з нас залежить чи будемо ми працювати над тим щоб любов розквітла чи перетворилася на купу кісточок. Отже нікол не покладаємо рук і працюємо над тим щоб зробити когось хоч трішки щасливішим сьогодні. Тому що якщо він буде щасливим, то й будемо щасливими і ми. Врешті-решт, головне це вчинки. Самопожертва і бажання зробити когось дійсно щасливим.