"Різниця між неможливим і можливим полягає в рішучості людини". — Томмі Ласорда
Мені важко зрозуміти коли хтось каже що не любить свою роботу. Тому що я її обожнюю! Якби не компанії в яких мені довелося попрацювати я б не здобула ніякого досвіду і ніяких знань. Тому я завжди їм вдячна за те, що вони вирішили зі мною працювати і якщо я з кимось працюю то завжди орієнтуюся на довготривалі стосунки. Який сенс попрацювати рік чи два і піти в іншу компанію? Тому я хотіла написати на цю тему, щоб показати, якою має бути компанія мрії, щоб працівники не хотіли з неї йти. Багато підприємців стикаються з важким питанням, як мотивувати працівників. Працівники не дурні, вони прекрасно розуміють що їм платять рівно стільки щоб вистачило до кінця місяця (і був стимул наступного місяця йти на роботу) і що від того що компанія заробить на 25% більше грошей ніж минулого року вони нічого не отримають. Тобто тут серйозний конфлікт інтересів. Працівники працюють тільки за гроші, їм чужі ідеали або місія яку сповідує засновник, а компанії прагнуть отримувати багато грошей за рахунок в тому числі низької оплати праці. Здається, цей конфлікт неможливо подолати, але це не так. Вихід завжди є! Ось кілька порад як мотивувати своїх працівників.
10% доходу компанія має витрачати на допомогу людям в тих країнах, у яких вона веде свій бізнес
Засновник компанії (або інвестори) повинні показувати як багато вони можуть зробити для суспільства. Є така приказка: "Багатий не той, хто має багато грошей, але той хто ділиться ними з іншими". Є купа міжнародних корпорацій, які отримують щороку мільярди доларів прибутку, але чи вони діляться ним з людьми в тих країнах в яких вони працюють? Чи всі гроші осідають у кишенях засновників та інвесторів? Якщо компанія думає виключно про свої інтереси (як набити власні кишені стодоларовими купюрами, то як можуть її працівники думати про щось інше окрім власного збагачення. Адже власники компанії самі показують приклад. І навпаки якщо співробітники компанії дізнаються що вона щороку віддає на благодійність частину своїх зароблених грошей, то вони починають поважати цю компанію, вони розуміють що працюючи в такій компанії вони також причетні до благодійності і це величезний мотиватор. Коли компанія не зациклена на власному збагаченні, але використовує ці гроші з розумом щоб допомогти іншим, хто цієї допомоги потребує. Усі ми потрапляємо у складні ситуації і не можна бути на 100% впевненою, що ця допомога тобі чи мені не знадобиться в майбутньому. Мене завжди вражало коли компанії які заробляють мільярди доларів і про них знає весь світ, які працюють в різних країнах світу при цьому коли мова йде про те, щоб допомогти людям які купують товар цієї компанії компанія швидко умиває руки так ніби це її не стосується. Але ж стосується! Люди які купили у неї твій товар, дали їй можливість збагатитися і вирости, тому треба бути вдячним і допомогти їм так само.
Висока оплата праці
Є приказка "Чим нижче твоя зарплата, тим менше компанія тебе цінує". Насправді так і є. Чим менше компанія витратиться на свого працівника, тим легше їй з ним розлучитися і найняти нового. Якщо працівник отримує на своїй роботі гарні гроші, він не захоче залишати компанію. Він розумітиме, що знайти таку роботу як у нього дуже важко. А що якщо компанія не може багато платити що тоді вона може запропонувати працівникові? В такому разі найкращий варіант це погодинна оплата праці (але так само висока) - працівник буде задоволений (адже йому не доведеться просиджувати штани цілісінькими днями за компʼютером), а компанія отримає відданого і вмотивованого працівника, який не захоче покидати свою роботу.
Віддалений формат роботи
Віддалена робота уже передбачає гнучкість. Тобто ніхто не буде стояти у тебе за спиною і дивитися чи ти працюєш над проєктом чи просто засмагаєш на сонці слухаючи музику. Я дуже люблю віддалену роботу тому що вона дуже економить мій час. Замість того щоб сидіти 9 годин в офісі я можу швидко виконати роботу і далі займатися своїми справами (наприклад готувати їсти або писати блог або малювати). Деякі компанії вимагають від працівників встановлювати трекери часу але це велика помилка. Чи має насправді значення скільки годин працівник сидів над проєктом 8 годин чи 1 годину якщо він його виконав? Якщо я можу розвʼязати задачу за 20 хвилин а комусь іншому знадобиться 1,5 години то чи не буде результат один і той самий? Тому компанія повинна фокусуватися на кінцевому результаті, а не рахувати з скурпульозною точністю до секунд скільки працівник сидів над проєктом. Коли працівник працює віддалено він вчиться бути ефективним, тобто встигати все. Насправді засновники компаній вводять себе в оману коли наймаючи працівника на восьмигодинний робочий день вони думають що він буде ефективно працювати всі вісм годин свого робочого часу. А якже походи до вбиральні? А плітки? А перекури? А перерви на каву? А перегляди ютубу та інстаграм? І що власник має бігати за кожним працівником підглядати чим той займається? Відкрию тобі секрет: працівники більшість часу роблять вигляд що працюють натомість займаються своїми справами. То який сенс знімати офіс і платити за повний робочий день коли цю ж саму роботу можна виконати за кілька годин?
Інвестиції в навчання працівників
Компанії не люблять інвестувати у працівників. Вони розмірковують таким чином. Ось я куплю курси, інвестую свої гроші у сертифікати для працівника, а він розвернеться і піде в іншу компанію яка запропонує йому більшу зарплату. А я скажу, ні, ти помиляєшся. Є таке поняття як вдячність. Працівники бачать як багато компанія робить для них (наприклад, оплачує дорогі сертифікати CFA за які працівникові б довелося викласти кілька тисяч доларів, оплачує онлайн-курси і навіть вищу освіту) і вони цінують це, вони відчувають вдячність (можливо працівник ніколи б у житті не здобув вищої освіти або не отримав сертифікат якби не компанія, яка дала йому такий шанс). Навчання робить їх ефективнішими (а це означає загальне зниження витрат для компанії), фактично компанія робить з них лояльних відданих компанії працівників.
Менеджери з персоналу повинні наймати на роботу працівників, в яких горять очі
HR-менеджери роблять одну й ту ж саму помилку знову і знову. Вони шукають людей з досвідом роботи, з сертифікатами, людей, які працювали в найбільших компаніях топ-10 і так далі. Але вони ніколи не звертають уваги на мотиваційні листи претендентів і на те, наскільки палко ті прагнуть працювати у цій компанії або є її найбільшими шанувальниками. "Велика помилка!" - як сказала Джулія Робертс у фільмі "Красуня". Чому? Тому що отримати сертифікати або досвід завжди можна, але якщо у людини немає пристрасті до цієї роботи, то її неможливо розпалити (вона як колода байдужа і холодна). Можливо цей працівник вибрав цю сферу тільки тому що за це платять гарні гроші, а не тому що він дійсно це любить. HR-менеджери ще недопрацьовують тоді, коли не читають соцмереж, блогів кандидатів. Їм насправді байдуже кого вони наймуть, адже вони лише наймані працівники. Тому я переконана що ніхто не може знайти працівників краще ніж це роблять її засновники. Жодні агенції з набору персоналу чи hr-менеджери не дбатимуть про твої інтереси так само добре, як робиш це ти. Байдуже що у тебе немає досвіду ти не знаєш які питання задавати і як спілкуватися з людьми. Як і те, чи цей працівник має 3 роки досвіду в великих компораціях чи ні, чи він закінчив Гарвард чи ні, чи він має диплом CFA, АССА чи ні. Єдине, що справді має значення чи він має пристрасть, чи ні. А це ти зможеш побачити і без короткозорих лінз HR-менеджера.
Пристрасть неможливо знищити. Пригадую себе - я як і більшість трейдерів-початківців спочатку робила купу помилок і втрачала гроші. Але це ніяким чином не вплинуло на моє бажання продовжувати торгувати. Ніякі умовляння, ні погрози, ні насмішки не змусили мене полишити трейдинг. Пристрасть це єдине, що не дасть людині здатися, коли здається всі логічні доводи проти неї. Пристрасть змусить її продовжувати байдуже що кажуть інші. Пристрасть неможливо подолати. Тому якщо твоїй компанії настільки повезло що там є пристрасні люди (а не байдужі безликі роботи), тримайся за них обома руками. Саме вони зроблять твою компанію дійсно величною.