Бернард Ебберс народився в 1941 році в маленькому канадському містечку під мальовничою назвою Едмонтон у сім"ї торговця і був другою дитиною з п"яти в сім"ї. Ебберс навчався в коледжі Міссісіпі та отримував студентську стипендію з баскетболу. Ще з старших класів він підробляв працюючи молочником.А по вечорах юний Бернард заробляв гроші тим, що показував кулаки. Він не любив і не міг програвати - а відсутність таланту до спорту компенсував силою та хитрощами... Так оскільки він не мав видатних здібностей у спорті, то отримавши незначну травму - замість того, щоб продовжувати грати в команді - навчав студентів молодших курсів грі у баскетбол.
Після закінчення коледжу тренував баскетбольну команду однієї зі канадських шкіл, а на дозвіллі захопився бізнесом. Спочатку він купив невеличку швейну фабрику, а потім став власником мережі (дев"яти) готелів та мотелів (Міссісіпі та Теннесі). Але тримавши бажане, Бернард тільки розпалив жагу до великого бізнесу, щоб пограти у вищій лізі... Він вважав, якщо не зміг здійснити це у спорті - він реалізує це у бізнесі.... Але є мрії, за які прийдеться жорстко розплачуватися, часом не тільки грошима, але й здоров"ям та власною свободою.
У 1983 на піці свого життя Бернард разом з друзями організовує компанію (після роздроблення AT&T )з такою довгою назвою - Віддалені дисконтні лінії (Long Distant Discount Services- LDDS) і яка стане могутнім конкурентом у бізнесі телекомунікацій. Саме цю ідею він виношував випиваючи запашну каву в маленькій геттисбурзькій кав"ярні. Разом з двома своїми однодумцями вони відкривають компанію, яка закуповуватиме оптом міжміський зв"язок у Southern Central Bell і продаватиме потім його своїм клієнтам - місцевим підприємствам. За два роки він стає її генеральним директором.
Не маючи ні профільної освіти, ані досвіду в цій сфері - Ебберс мав залізну хватку і репутацію людини, яка може продавати повітря. А щоб подолати конкурентів він почав поглинати всі дрібні та маленькі компанії на своєму шляху. Щоб зібрати необхідні гроші, він звернувся до своїх знайомих бізнесменів по готельному бізнесу. За 12 років компанія LDDS поглинула або купила понад 10 малих телекомунікаційних компаній. А 1995 став для неї знаменним. Вона змінила назву з довгої та немилозвучної LDDS на коротку та таку, що легко запам"ятовується WorldCom. Уже через рік компанію включили у індекс S&P 500 і саме з цього моменту почався її феноменальний злет. У 1996 році ціна на акції WorldCom піднялася з 10 до 15 доларів, протягом наступних років спостерігався стрімкий ріс акцій, і у 1999 році вона була на піці свого росту і торгувалася за ціною 64,5 долари за штуку. Ебберсу припала до душі ідея поглинання і з того часу угоди ставали все масштабнішими і почали обчислюватися вже мільярдами доларів.
У 1996 WorldCom купує MFS Communications за 12 мільярдів доларів і отримує доступ великої мережі оптико-волоконного зв"язку яка охоплює найбільші міста Європи та Америки. Наступною покупкою стала компанія UUNet Technologies - яка є найбільшим у світі провайдером інтернет-послуг. У вересні 1997 WorldCom купує CompuServe, а вже через півтора місяці оголошено про злиття WorldCom і MCI. Ціна угоди склала 40 мільярдів доларів і вважалася найбільшим злиттям в історії бізнесу на той час. Головним претендентом на купівлю MCI був British Telecom Group, які безуспішно боролися з WorldCom за купівлю компанії МСІ.
Створивши так би мовити великого монстра з маленьких розрізнених шматочків Ебберс не зупинився - наступним об"єктом стала компанія Sprint, вартість якої оцінювали у 115 мільярдів доларів. Але не судилося, саме власне з цього моменту можна рахувати відлік для кар"єри Ебберса та його компанії у зворотньому напрямку.
Антимонопольні комітети США та Європи заблокували дану угоду. Спад в телекомунікаційному секторі, а також значні борги стали причиною того, що акції компанії почали падати... Окрім того, виявилося, що сам Ебберс використовував акції для забезпечення особистих позик. Щоб генеральний директор не продавав свої акції рада директорів дала Ебберсу безвідсоткову позику у сумі 375 млн. доларів. Але це не врятувало курс акції від краху. Масла у вогонь підлила також звітність - інвестори почали дивуватися, чому компанія показує прибутки, коли всі інші компанії в сфері телекомунікацій несуть збитки. Вони стали підозрілими...У квітні 2002 року ціна на акції WorldCom становила 2,35 доларів (порівняно з тим що за неї давали у 1999 році - а саме 64, 5 дол.) 25 червня після відставки Ебберса - нове керівництво компанії заявило, що прибутки завищені на 3,8 мільярда доларів - ціна на акції обвалилася знову до історичних 9 центів за акцію. Керівництво NASDAQ змушене було припинити торги по цих акціях. Компанія WorldCom здійснила витрати на підтримку свого бізнесу у розмірі 3,8 доларів, але замість того, щоб відзвітувати про це як про витрати - вони протягом 15 місяців записували це на капітальні витрати, і що зробило доходи компанії до сплати податків та процентів на 3,8 млрд більше аніж вони були насправді. Компанія оголосила про банкрутство. Найцікавішим залишається той факт що одна з найвідоміших аудиторських фірм Америки - Arthur Andersen не виявила жодних порушень - чи не тому що компанія WorldCom платила їй щорічно 4,4 млн доларів за паперовий спокій?
Були й інші які відіграли значну роль у поширенні міфу про успішність компанії - такі як провідний фінансовий аналітик Джек Грубман - який щорічно платили 20 млн. доларів тільки за те щоб він страхував компанію. До останнього Джек Грубман присвоював компанії високий рейтинг і тільки після того як курс акції впав на 90% відніс її до ризикових. Суд засудив Ебберса до 25 років ув"язнення за шахрайство та фінансові махінації (його випустили достроково у зв"язку зі станом здоров"я у січні 2020 - але через місяць він помер), Грубман заплатив штраф у розмірі 15 млн доларів та суд заборонив йому займатися професійною діяльністю на ринку цінних паперів.
Але компанія WorldCom не припинила своє існування, вона через 2 роки вийшла з процедури банкрутства заплативши штраф 750 млн доларів змінивши назву на МСІ. Уже через рік на неї знайшовся покупець (американська Verizon) яка придбала її за сміховинні 7,6 мільярда доларів.