Жив в Хелемі старий меламед. Дружина його займалася в'язанням панчіх. І ось через цього Меламеда і його дружини місто Хелем удостоїлося великої честі.
[Меламед - вчитель початкової духовної школи.]
Діло було так. Одного разу меламед сказав своїй дружині:
- Я прожив на світі без малого сімдесят років, і жодного разу не довелося мені в свято шевуот скуштувати млинців, начинених сиром і підсмажених на маслі.
[Шевуот - релігійне єврейське свято.]
Дружина зітхнула й відповіла:
- І мені ніколи не доводилося їх їсти.
Меламед погладив свої довгі вуса і сказав:
- Ось що я придумав. Є у нас велика скриня з міцним замком, в якій колись мені доставили твоє придане. Давай зробимо в її кришці дві щілини - одну праворуч, іншу зліва. І давай домовимося, що я кожен день буду опускати в праву щілину одну гривню зі своїх заробітків, а ти будеш кожен день опускати в ліву щілину одну гривню зі своїх заробітків. А в переддень свята шевуот ми з Божою допомогою відкриємо скриню, виймемо гроші, купимо борошно, яйця, масло, сир і спечемо собі такі млинці, які їдять тільки багатії.
Дружина схвально кивнула головою:
- Амінь. Хай буде така воля Божа!
Але, вставши з-за столу, за яким йшла ця розмова, меламед подумав: «Нехай дружина одна кидає свої монетки, а я, навчаю дітей слову Божому, маю право не робити цього». А дружина Меламеда, вставши-з-за столу, теж вирішила схитрувати. «Нехай чоловік один кидає свої монетки, - подумала вона, - а я свої зароблені гроші, які дістаються мені так важко, прибережу для іншої справи».
Пройшла зима, наступила весна - наближалося свято шевуот. Меламед і його дружина принесли великий ключ від скрині, сунули його в замкову щілину, повернули, підняли кришку і заглянули всередину. На жаль! Скриня була порожня. У ньому не було жодної монетки.
Розсердилася панчішниця, вчепилася чоловікові в вуса і закричала:
- Обманщик! Де ж твої гроші? Розсердився і меламед; він схопив дружину за волосся і заволав:
- Де твої гроші, відьма ?!
Так, стоячи біля відчиненого скрині, вони до тих пір шарпали один одного, поки обидва не впали в скриню. І тут кришка над ними взяла та й зачинилася.
Будинок меламеда стояв на тій же вулиці, де і синагога, і двері в ньому були відчинені навстіж так вже споконвіку заведено в Хелемі - в теплі дні всі двері відчинені навстіж. А скриня з дня свого створення в столярній майстерні стояла на чотирьох маленьких коліщатах, щоб легше було її пересувати. І так як, опинившись в скрині, меламед і його дружина стали щосили лупцювати один одного, скриня зрушилася з місця і почала роз'їжджати по кімнаті - від однієї стіни до іншої. І так вона підкотилася до відчинених дверей. У будинку не було порога, і скриня викотилася у двір, а з двору на вулицю. Вона покотилася по бруківці і з гуркотом в'їхала прямо в синагогу.
Жителі Хелема, побачивши, що по вулиці котиться сама по собі велика скриня, переполошилися. Побоюючись, як би не сталося якоїсь біди, вони не наважилися навіть доторкнутися до неї. А коли скриня в'їхала в синагогу і там продовжувала роз'їжджати від стіни до амвону, від амвона до грубки, всіх охопив смертельний страх.
Прийшов рабин, прибіг його помічник - духовний суддя, а слідом за ними з'явилися всі знавці Священного Писання. Порадившись, вони наказали служці синагоги пожертвувати собою задля слави Божої і відкрити таємничу скриню. Служка прийняв на себе цю високу місію; він зробив обмивання, надів саван, убрався в Таліт і голосно благославляючи ім'я Господнє, наблизився до скрині і підняв кришку. І що ж він побачив? Меламед тягав за волосся свою дружину, а та що є сили смикала чоловіка за вуса ...