Спеції - це насправді дивовжний окремий світ, окрім того що вони роблять їжу смачною, вони мають лукувальні властивості, знаючи про які ти можеш з користю для себе використовувати. Це справжні ліки на столі, часто недооцінені.
Чорний перець
Отже, очолює список прянощів саме чорний перець. Колись його настільки цінували що навіть ним платили податки у горошинах (4-5 горошин з хати), і він був дуже дорогим. Якби ти повернувся у часі і взяв би з собою пакетик чорного перцю то напевно уже був би мільярдером.
Ця спеція також підходить і для солодких страв; чорний перець додають у фруктові кекси та імбирні пряники, іноді у значних кількостях; його можна подати як легку приправу до свіжих фруктів. Спробуй посипати перцем скибочки свіжого ананаса, підсмажити їх в несолоному маслі і для гостроти смакових відчуттів полити їх ромом. Смак свіжої полуниці повністю змінюється, якщо посипати її невеликою кількістю чорного перцю, перш ніж додати щедру порцію вершків. Солодкий соковитий інжир у поєднанні з м'яким козячим сиром має чудовий смак, якщо присмачити його перцем. Білий перець ніжніший за чорний, перець можна потовкти, поклавши його у пластиковий пакет та прокатавши качалкою. При цьому виходить перець грубого помелу, який ідеально підходить для біфштексів, ним добре посипати качину грудку перед приготуванням. Крім того, перець можна потовкти в ступці маточкою або подрібнити у кавомолці. Але для щоденного використання найкраще зберігати перець цілими горошинами в млині і подрібнювати його в міру необхідності. Його можна додавати в молочні та вершкові соуси. Перець здавна відомий як засіб що стимулює апетит та позбавляє від нудоти. В Індіїї його використовували як лікарський засіб з давніх часів, перцем лікували всі хвороби від паралічу до зубного болю. Мешканці Східної Африки помітили, що запах, який видає тіло після вживання великої кількості перцю, відлякує москітів. Якщо насипати чорний молотий перець на ранку, яка кровоточить, то кров припиниться.
Сумах
Римляни використовували сумах в тих же цілях, в яких ми використовуємо лимонний сік або оцет. Щоб використовувати плоди сумаху треба подрібнити або потовкти, а потім залишити на 15—20 хвилин у теплій воді та вичавити в'яжучий сік. Сік проціжують і зазвичай додають в їжу незадовго до завершення приготування. Ним добре посипати курку, біфштекси або кебаби перед приготуванням, а також картоплю, буряк та бобові салати, щоб надати їм своєрідний присмак, (також можна використовувати для маринадів і приправ до салатів. На Близькому Сході із сумаха готують напій для лікування болю в шлунку, лихоманки та кишкових захворювань.
Кунжут
На Близькому Сході та в Єгипті насіння кунжуту розмелюють в маслянисту бежевого кольору пасту, яку називають тахіною, приправляють товченим часником і лимонним соком і використовуються як соус до печених баклажанів (бага-гануш) або хумусу. Насінням кунжуту частопосипають солодкі булочні вироби. Особливістю кунжутної олії є те, що вона довго не псується навіть протягом тривалого часу та при високій температурі та вологості. Кунжут використовується як легке проносне. Кунжутну олію можна використовувати замість крему як натуральний засіб захисту від сонця.
Часник
Одна з найпопулярніших приправ. Часником колись відлякували нечисту силу (це знайшло наукове пояснення адже часник є чудовим засобом від глистів та кишкових паразитів). Його можна намазати на скибочки французького хліба та запекти їх у фользі. Потовчений часник змішаний з оливковою олією є прекрасним соусом для риби або мʼяса. Часник це натуральний антибіотик. Він є чудовим тонізуючим засобом, вважається, що він очищає кров і знижує кров'яний тиск. Крім того, відомо, що він сприяє травленню та запобігає метеоризму. Часник корисний при лікуванні діабету та для зниження вмісту холестерину. Часниковий сік входить до складу ліків від кашлю, допомагає пом'якшити напади астми. Старий народний засіб від кашлюку -покласти зубчик часнику у взуття хворого.
Хрін
Хрін - сільськогосподарська рослина, а якщо не обмежити його ріст, то він розростеться як бур'ян. Нарізане коріння
садять навесні і збирають урожай восени. Коріння можна зберігати взимку як картоплю, закопавши їх в пісок. У тому, наскільки корисним є хрін, двох думок бути не може: це потужний стимулятор діяльності шлунку та ідеальне доповнення до жирних страв. У хроні міститься більше вітаміну С ніж у лимонах або апельсинах. Пюре з хрону можна подавати як гарнір до біфштексів, мʼяса або риби (скумбрії або кіпченої форелі). Хрін виводить токсини через печінку, знижує рівень холестерину. Одна ложка тертого хрону щодня може перетворить твій шлунок на добре змащену машину, яка працює без збоїв.
Гірчиця
Гірчиця - неодмінний інгредієнт безлічі страв, для яких використовують як ціле, так і молоте насіння, готують гірчичні пасти та гірчичне масло. Гірчицю кладуть у майонези, де вона сприяє утворенню емульсії з яєчного жовтка та олії. Її також додають у сирні соуси та соуси для білокачанної та кольорової капусти, топінамбура або цибулі-порею. Кілька повних ложок гірчичного порошку у ванночці для ніг або ванні достатньо, щоб полегшити м'язові болі при застуді та грипі. Гірчиця - стимулюючий засіб, її використовують для лікування респіраторних захворювань та ревматизму. Крім того, вона стимулює діяльність нирок. Гірчицю приймають замість проносного та блювотного засобу. Настій насіння гірчиці у гарячій воді корисний при болях у горлі та бронхіті.
Перець чилі
Чилі багатий вітаміном С. він стимулює апетит і охолоджує тіло, особливо в жаркому кліматі, викликаючи рясний піт. Ефект прохолоди створює відчуття спокою. Щоб приглушити печіння у роті, випий йогурту чи молока, але тільки не води та не пива. Перець чилі має стимулюючий ефект, містить капсаїцин, який прискорює обмін речовин, покращує кровообіг і має болезаспокійливу дію. Його можна використовувати в кулінарії додаючи до гарячого шоколаду та соусів. Він є чудовим природним антибіотиком, його також застосовують щоб полегшити зубний біль. А настоянка перцю чилі на горілці чудово зігріває і використовується для розтирань (а також для стимулювання росту волосся).
Кмин
Кмин широко використовується в кухні Східної Європи, Німеччини та Австрії. Його додають у квашену капусту та сири. Кмином ароматизують хліб, особливий житній, а також печиво, кекси. Здавна кмин клали в сири: старровинні рецепти голландського сиру з кмином досі використовують. В Ельзасі мюнстерський сир завжди подавали зі блюдцем насіння кмину: ним посипали шматки сиру перед їжею створюючи неповторне поєднання смаків. Кмином також приправляють ковбаси та інші м'ясні страви. Грецький цілитель I століття Діоско-Рід рекомендував масло з кмину як тонізуючий засіб для блідих дівчат: його слід було втирати в шкіру, щоб покращити колір обличчя. Настоєм кмину лікували дітей від метеоризму. Кмин використовували, щоб надати аромату лікам для дітей. Кмин корисний при метеоризмі та розладах травлення. Його використовують для усунення поганого запаху з рота у вигляді полоскань, а також у парфумерії для створення ароматів.
Фенхель
Фенхель був відомий ботанікам і лікарям з давніх часів: він вважався панацеєю, ліками від всіх хвороб, здатних зробити людей молодими, сильними та здоровими. Фенхель добре поєднується з рибою, особливо жирною, такою як скумбрія, оселедець та лосось. Товчене насіння фенхелю кладуть у приправи для салатів і в майонез, який подають до риби. Як зробити приправу з фенхелю? Спочатку підсуши насіння на пательні з товстим дном протягом 1-2 хвилин, поки воно не почне пахнути, а потім розтовчи його у ступці. Товчене насіння кладуть в солодку випічку: у хліб, булки, кекси і печиво. У кулінарії вони чудово підходять для ароматизації домашнього хліба, супів, вегетаріанських ковбасок і трав’яних чаїв після їжі. Фенхель застосовується як засіб для лікування захворювань вух, зубного болю, астми і ревматизму. Вважається, що фенхель допомагає при гикавці та кашлі, поліпшує зір, навіть сприяє схудненню. Олію фенхелю додають у препарати від кашлю, лакричні цукерки, мило. Насіння фенхелю є природним засобом від здуття живота та порушення роботи шлунку. Насіння містить анетол, речовину, яка розслаблює кишкові м’язи та зменшує газоутворення. Фенхель можна жувати після їжі або використовувати для приготування настоїв.
Гвоздика
Китайські цілителі знали про лікувальні властивості гвоздики ще у ІІ ст. до н. е. Чиновникам, наближеним до імператора, належало жувати гвоздику, щоб освіжити подих. Цілу гвоздику часто використовуюють щоб надати особливого смаку підливам для риби, птиці, дичини чи м'яса. Особливо добре гвоздика поєднується з яблуками: її додають у яблучний соус, пиріжки, пироги або іншу випічку з яблуками. Молоту гвоздику кладуть у кекси, печиво, пряники. Гвоздика ідеально підходить для ароматизації глінтвейну, компотів, каррі та пряних десертів, але її можна використовувати лише в невеликих кількостях. Гвоздику заливають гарячою водою разом з корицею та імбирем пʼють як чай від застуди взимку. Олія гвоздики має цінні властивості: це сильнодіючий антисептик та консервант, її додають у зубну пасту, засоби для полоскання рота та горла. Застосовують його для лікування метеоризму, колік, розладів шлунку та нудоти. Ватний тампон, просочений олією гвоздики прикладають до хворого зуба, щоб полегшити біль (замість олії можна прикладати гвоздику (перед тим трохи її пожувавши) з тією ж самою ціллю).
Куркума
У Малайзії пастою з куркуми змащують живіт породіллі та пуповину після пологів - не тільки щоб відлякати злих духів, але і через цілющі властивості, оскільки куркума – відомий антисептик. Можливо, найбільше куркуму
цінують як інгредієнт карі. Найкращий спосіб використовувати куркуму в кулінарії – додавати її в гарячі страви, такі як супи, різотто та пасеровані овочі. Ароматна куркума позитивно впливає на травлення, у країнах Азії з її допомогою лікують захворювання печінки та виразку шлунка, болі в суглобах. Зварена в молоці з цукром, куркума є відмінними ліками від простуди. Про використання куркуми в якості барвника відомо ще за 600 років до н. е., її досі застосовують для фарбування бавовняної та шовкової тканини, нею підфарбовують гірчицю, олію, сир та лікери. Спробуй приготувати «золоте молоко»: теплий напій з рослинного молока, куркуми, перцю, кориці та меду. Це ідеальний напій на вечір, який допомагає розслабитися.
Імбир
Ці прянощі мають двню і гідну історію. Імбир родом з Індії чи Китаю, де він згадувався ще у працях філософа Конфуція. Кореневище імбиру не псується під час перевезення, і тому імбир став популярним по всьому світові і цінувався дуже високо і поступався в ціні та за популярністю лише чорному перцю. Імбир надає особливий смак рибі , птиці, м'ясу, овочам та локшині. Імбир є невід'ємним інгредієнтом випічки, — наприклад, традиційних імбирних пряників, кексів, печива. Імбир використовують у приготуванні, маринадів, джемів та солодких консервів, а також напоїв таких, як імбирне пиво, ель та імбирне вино. У кулінарії його можна використовувати свіжим — тертим для приготування супів і чаю — або висушеним і подрібненим для ароматизації печива, азіатських страв або трав’яних чаїв. Однією з найпопулярніших чаїв є настій імбиру та лимону, який пʼють вранці, щоб стимулювати обмін речовин. Відомо, що Генріх VIII вживав імбир як ліки. Властивості імбиру описані ботаніком Кулпером понад 150 років тому: "Імбир покращує травлення, зігріває шлунок, прояснює зір, він корисний для старих людей - прогріває суглоби і, отже, рятує від подагри". За допомогою імбиру лікували багато захворювань: вважалося, що він покращує кровообіг, зміцює імунітет, корисний при метеоризмі та розладах шлунку, відвар з нього пили при кашлі, тошноті та застуді. Він корисний при застуді, грипі, нудоті, пов’язаній з подорожами або вагітністю, та менструальному болі.
Кориця
Згадки, що зустрічаються майже в кожній книзі Старого Завіту, свідчать, що корицю цінували вище, ніж золото. Палочки кориці додають повністю у запіканки, страви з рису, у вино з прянощами і пунші, а також сиропи, в яких варять фрукти. У Мексиці паличками кориці помішують у кружках гарячий шоколад. Молоту корицю кладуть у кекси, пироги та печиво. Щоб приготувати вино з прянощами, додай до нього одну-дві палочки кориці та інші інгредієнти та підігрій на слабкому вогні. Посип зварені у сиропі фрукти, такі, як персики, нектарини, груші та яблука цукром, ароматизованим корицею, і запікай їх, аж поки цукор стане золотистим. Подавай на стіл гарячими, з холодної сметаною. Підсмаж хліб з одного боку, потім намаж несмажену сторону маслом, посип цукром та корицею, і підсмаж аж поки хліб не підрум'яниться. Кориця — має стимулюючі, в'яжучі властивості, також допомагає при відходженні газів. Кориця також використовується для лікування проносу та кишкових розладів. Як заспокійливий препарат її дають жінкам, які народжують. Кориця допомагає регулювати рівень цукру в крові, тому його вивчають як засіб профілактики діабету 2 типу.