Технології
- Details
- Parent Category: Bonna Shejve Space
- Category: Технології
- Hits: 512

"Багато народів прийдуть і скажуть: «Давайте підемо, піднімемося на гору Елогім, до храму Бога Якова. Він навчить нас своїх шляхів, щоб ми ходили його стежками. Закон вийде із Сіону, слово Елогім з Єрусалиму."
- Ісая 2:3
Моя збірка пісень про Єрушалаїм - біблійне святе єврейське місто оточене горами та річкою Кедрон.
1. Ім єшкахе Єрушалаім
2. Єрушалаім
3. Єрушалаім 2
4. Ім єшкахе Єрушалаім 2
5. Лехаім Єрушалаім
6. До Єрусалиму
7. Єрушалаім 3
8. Єрушалаім 4
9. Ім ешкохе 3
10. Шабос Єрушалаім
11. Єрушалаім 4
12. Єрушалаім 5
13. Ім єшкохе 4
14. Єрушалаім 6
15. Єрушалаім 7
16. Велієрушалаім
17. Єрушалаім 8
18. Єрушалаім 9
19. Б"єрушалаім
20. Єрушалаім 10
21. Ім єшкахе 5
22. Ім єшкахе 6
23. Ім єшкахе 7
24. Єрушалаім 11
25. Єрушалаім 12
26. Ім єшкале 8
27. Ніґґун Єрушалаім
28. Єрушалаім
29. Єрушалаім оро
30. Єрушалаім шель загав (красивий Єрусалим)
31. Ім єшкахе Єрушалаім
32. Ім єшкахе Єрушалаім 2
33. Єрушалаім
34. Єрушалаім шель загав
35. Єрушалаім шель загав 2
36. Єрушалаім шель загав 3
37. Єрушалаім
38. Велірушалаім
39. Єрушалаім шель загав
40. Єрушалаім
- Details
- Parent Category: Bonna Shejve Space
- Category: Технології
- Hits: 532

В одному селі покохав бідний парубок панську доньку. Не знав хлопець, що також сподобався дівчині, тому й боявся пропонувати руку й серце.
Аж якось закоханим довелося розмовляти по щирості.
— Ти — багата, а я — бідний! Колись докорятимеш, що живу у приймах, — засмучено зізнався юнак коханій.
— Повір, любий, що такого ніколи не станеться, адже ціную тебе за скарб у душі! — запевняла дівчина.
Невдовзі пара одружилася, й подарував заможний батько дочці ділянку землі та чимало грошей. Звели молодята світлу хатину й почали господарювати. Рівно за рік народився синочок. Щастю подружжя не було меж!
Аж одного разу чоловік прийшов додому стомлений і попросив дружину насипати вечерю.
— Хіба я служниця? — обурилася жінка. — Повинен бути вдячний, що взяла тебе, бідняка, у прийми!
Чоловік аж зблід:
— Чи не попереджав, що колись згадаєш мої злидні?..
Зібрав речі й подався у світи. Найнявся в чужому краю на службу до старенького подружжя.
Працював чесно. Полюбили його дідусь і бабуся, як рідного сина, та сумував наймит, бо дружина й синочок не забувалися. Минули роки, й настав день, коли чоловік подякував господарям за добро й зібрався в дорогу.
Старенький попросив дружину, щоб спекла дві хлібини. А потім узяв одну паляницю, надрізав, вибрав м’якушку, непомітно насипав у порожнину золотих монет і поклав на дно торби зі словами:
— Цю паляницю дістанеш уже вдома! А верхню можеш їсти дорогою. Ти чесно служив, тому даю тобі дві хлібини і три поради: коли побачиш, як хтось сперечається — не втручайся; якщо хтось опиниться в біді — допоможи; а коли розгніваєшся й захочеш вчинити щось погане — не поспішай!
Чоловік подякував і пішов. Минав одне село, а там жінки сваряться. Згадав мандрівник дідову пораду й пішов далі. Біля лісу побачив хлопця, який ніяк не міг витягти воза з канави. Допоміг парубкові, й той пригостив смачними яблучками, ще й підвіз трохи. Знову чоловікові дідова порада в нагоді стала.
Повернувся до рідного села. Підійшов до хати, зазирнув у вікно: дружина обід на стіл подає, якогось парубка пригощає й так ніжно всміхається, що чоловік ледве втримався, щоб не загрюкати в шибку. Згадавши третю пораду діда, подумав: «Виконав дві, треба дотриматися й останньої». Тому спокійно постукав у двері й увійшов до оселі.
Щойно переступив поріг, як дружина підбігла й ухопила в обійми.
— Синку, батько повернувся! — вигукнула радісно.
Парубок теж пригорнувся. Ото було щастя!
— Чому ти нас залишив? — за обідом запитала дружина в коханого.
— Хотів заробити грошей, а приніс мудрість і паляницю. Скуштуйте ж мого хліба!
Дістав із торби гостинець, ледве надрізав — як із нього посипалося золото! Зрозумів чоловік, як добрий дідусь віддячив за чесну працю.
- Details
- Parent Category: Bonna Shejve Space
- Category: Технології
- Hits: 408

Жив в Хелемі старий меламед. Дружина його займалася в'язанням панчіх. І ось через цього Меламеда і його дружини місто Хелем удостоїлося великої честі.
[Меламед - вчитель початкової духовної школи.]
Діло було так. Одного разу меламед сказав своїй дружині:
- Я прожив на світі без малого сімдесят років, і жодного разу не довелося мені в свято шевуот скуштувати млинців, начинених сиром і підсмажених на маслі.
[Шевуот - релігійне єврейське свято.]
Дружина зітхнула й відповіла:
- І мені ніколи не доводилося їх їсти.
Меламед погладив свої довгі вуса і сказав:
- Ось що я придумав. Є у нас велика скриня з міцним замком, в якій колись мені доставили твоє придане. Давай зробимо в її кришці дві щілини - одну праворуч, іншу зліва. І давай домовимося, що я кожен день буду опускати в праву щілину одну гривню зі своїх заробітків, а ти будеш кожен день опускати в ліву щілину одну гривню зі своїх заробітків. А в переддень свята шевуот ми з Божою допомогою відкриємо скриню, виймемо гроші, купимо борошно, яйця, масло, сир і спечемо собі такі млинці, які їдять тільки багатії.
Дружина схвально кивнула головою:
- Амінь. Хай буде така воля Божа!
Але, вставши з-за столу, за яким йшла ця розмова, меламед подумав: «Нехай дружина одна кидає свої монетки, а я, навчаю дітей слову Божому, маю право не робити цього». А дружина Меламеда, вставши-з-за столу, теж вирішила схитрувати. «Нехай чоловік один кидає свої монетки, - подумала вона, - а я свої зароблені гроші, які дістаються мені так важко, прибережу для іншої справи».
Пройшла зима, наступила весна - наближалося свято шевуот. Меламед і його дружина принесли великий ключ від скрині, сунули його в замкову щілину, повернули, підняли кришку і заглянули всередину. На жаль! Скриня була порожня. У ньому не було жодної монетки.
Розсердилася панчішниця, вчепилася чоловікові в вуса і закричала:
- Обманщик! Де ж твої гроші? Розсердився і меламед; він схопив дружину за волосся і заволав:
- Де твої гроші, відьма ?!
Так, стоячи біля відчиненого скрині, вони до тих пір шарпали один одного, поки обидва не впали в скриню. І тут кришка над ними взяла та й зачинилася.
Будинок меламеда стояв на тій же вулиці, де і синагога, і двері в ньому були відчинені навстіж так вже споконвіку заведено в Хелемі - в теплі дні всі двері відчинені навстіж. А скриня з дня свого створення в столярній майстерні стояла на чотирьох маленьких коліщатах, щоб легше було її пересувати. І так як, опинившись в скрині, меламед і його дружина стали щосили лупцювати один одного, скриня зрушилася з місця і почала роз'їжджати по кімнаті - від однієї стіни до іншої. І так вона підкотилася до відчинених дверей. У будинку не було порога, і скриня викотилася у двір, а з двору на вулицю. Вона покотилася по бруківці і з гуркотом в'їхала прямо в синагогу.
Жителі Хелема, побачивши, що по вулиці котиться сама по собі велика скриня, переполошилися. Побоюючись, як би не сталося якоїсь біди, вони не наважилися навіть доторкнутися до неї. А коли скриня в'їхала в синагогу і там продовжувала роз'їжджати від стіни до амвону, від амвона до грубки, всіх охопив смертельний страх.
Прийшов рабин, прибіг його помічник - духовний суддя, а слідом за ними з'явилися всі знавці Священного Писання. Порадившись, вони наказали служці синагоги пожертвувати собою задля слави Божої і відкрити таємничу скриню. Служка прийняв на себе цю високу місію; він зробив обмивання, надів саван, убрався в Таліт і голосно благославляючи ім'я Господнє, наблизився до скрині і підняв кришку. І що ж він побачив? Меламед тягав за волосся свою дружину, а та що є сили смикала чоловіка за вуса ...
- Details
- Parent Category: Bonna Shejve Space
- Category: Технології
- Hits: 346

За часів царя Саула жила в місті Ашкелоні одна вдова. Вмираючи, чоловік залишив їй багату спадщину: безліч золотих і срібних монет і злитків. Вдова все боялася, що її пограбують , і не могла придумати, куди заховати свої скарби. Нарешті, вона склала їх в глиняні глечики, залила зверху медом і поставила в комору.
Одного разу вдові довелося надовго поїхати в далекі краї. Перед від'їздом вона занесла глечики зі скарбами до сусіда і попросила зберегти їх до її приїзду. Що в цих глечиках, вона йому, звичайно, не сказала і сподівалася, що сам він в них заглядати не буде. Але дуже скоро у сусіда в будинку був великий бенкет, і до кінця трапези гостям за столом не вистачило меду. Сусід вирішив налити меду з глечика вдови. Тільки-но він звідти зачерпнув, як побачив, що там золото, а зовсім не мед. Він заглянув в інші глечики вдови і побачив, що вони наповнені скарбів, як і перший. Тоді сусід, недовго думаючи, переклав все багатства в свій посуд, вийшов з комори і нікому нічого не сказав.
Через багато днів повернулася вдова в Ашкелон, забрала у сусіда свої глечики, принесла їх додому і ... Ах! Глечики виявилися порожні. Заплакала вдова, побігла до царя Саула і розповіла йому, що сусід обібрав її. А згідно із законом ображати вдів не можна було. - Свідки у тебе є? - запитав цар.- Хто-небудь бачив, як ти гроші клала в мед?
- Хто ж міг бачити? - плакала вдова.- Я адже це потай робила.
- Раз свідків немає - нічим не можу тобі допомогти, - сказав цар.- Тепер тобі хіба що Всевишній допоможе.
Заплакала вдова, вийшла з царського палацу і пошкандибала по дорозі. А над дорогою грали хлопці. Один з них, рудий, з золотими прекрасними очима, помітив вдову, підбіг до неї і запитав зі співчуттям:
- Що з тобою? Чому ти так плачеш? Розповіла йому вдова, як обібрав її сусід, що цар розсудив, і раз немає у неї свідків, то і залишилася вона злиденна і одна-однісінька на світі.
- Не плач, добра жінко. Є ще надія, - сказав хлопчик. - Швидко йди до царя і проси його, щоб він мене покликав в судді. І правда вийде на світ.
Поспішила вдова до царя Саула і сказала йому все, як хлопчик говорив.
- Нехай приходить і розсудить, - погодився цар. Прийшов хлопчик до палацу. Цар побачив його і засміявся:
- Такий маленький, а вже судити берешся?
- Суджу не я, а Всевишній, - гордо відповів хлопчик, - я лише зроблю те, що зможу. Дозволь мені, і я буду судити цих людей. Правда сама на світ вийде.
- Ну, суди, - кивнув цар.
Хлопчик попросив привести сусіда, а вдові сказав принести глечики, які вона йому залишала. Коли вдова принесла глечики, хлопчик вказав на них сусідові:
- Ці глечики залишала тобі жінка?
- Ці, - відповів сусід.
Тоді хлопчик став брати глечики один за іншим і розбивати їх на дрібні шматки. Ніхто не розумів, навіщо він це робить. Раптом на одному з шматочків яскраво блиснули дві золоті монети. Вони приклеїлися до дна глечика і не потрапили в руки злодія.
- Ось - два свідки! - вказав хлопчик на монети. - А це - злодій! - вказав він на сусіда. - І свідки розповіли правду.
Злодій зрозумів, що правда вийшла на світло, і повернув удові всі гроші, які він у неї вкрав.
Скоро весь єврейський народ знав історію про те, як хлопчик розсудив вдову з сусідом. А звали цього хлопчика Давид, і прийшов час, коли він став царем Ізраїлю.
- Details
- Parent Category: Bonna Shejve Space
- Category: Технології
- Hits: 440
Моя збірка золотих перлин єврейської музики, мелодій та пісень на івриті.
1. Золотий Єрусалим на івриті
2. Сім- сорок мелодія
3. Хава-нагіла
4. Танцювальна
5. Повільна, акордеон
6. Швидка танцювальна
7. Скрипка - тумбалу
8. Весільна танцювальна мелодія
9. Скрипка, повільна
10. Ми служимо Богу - іврит
11. Танцювальна, електро
12. Хатіква (надія) іврит - гімн Ізраїля
13. Навіщо я тебе любий пізнала? (іврит)
14. Елохай (іврит)
15. Хасидська (іврит)
16. Скрипка, релакс
17. Шалом алейхем
18. Фрейлекс
19. Пурім
20. Роуї, роуї бат сіон (радій, радій, дочко Сіону)
21. Ізраїль
22. Хор левитів
23. Тода аль коль ма ше барата
24. Елі, елі (іврит)
25. Єврейська народна інструментальна
26. Шлях пастухів
27. Барух ата Адонай (Благословен ти Боже)
28. Кадешену
29. Крав мага
30. Спогади